О, як прозоро й сяйвно вмер би...
Але згадаю, як росте
Пшениця, як шумить крізь верби
Синюха, вітер, простір, степ.
Як рідна хата з-попід стріхи
Очима дивиться з вікон,
І крик той:
"Сину мій! приїхав!",
І ранній день, і ранній сон...
Немає коментарів:
Дописати коментар